Дощ у поході — цілком звичайна ситуація, і до неї потрібно бути готовим завжди. Навіть якщо вранці світить сонце, через кілька годин погода може змінитися. Особливо це стосується гір, де дощ іноді починається досить швидко.
Тому захист від дощу повинен бути частиною спорядження в кожному поході. Навіть якщо минулого разу дощу не було і довелося носити із собою «зайве» спорядження. І одним «дощовиком» тут не обійтися.
Потрібно захистити себе, рюкзак, речі всередині нього та взуття. Причому різні види спорядження вирішують різні завдання.
Дощовики бувають різними
Під словом «дощовик» часто мають на увазі зовсім різні речі — від тонкої поліетиленової накидки до повноцінного туристичного плащ-пончо.
Простий поліетиленовий дощовик
Найпростіший варіант — тонкий дощовик із поліетилену. Він дешевий, компактний і зазвичай важить лише кілька десятків грамів. Такий дощовик практично не займає місця, тому його зручно постійно тримати в рюкзаку на випадок несподіваного дощу.
Його головний недолік — міцність. Тонкий поліетилен легко рветься об гілки, каміння, лямки рюкзака та інші елементи спорядження. При сильному вітрі такий дощовик теж почувається не найкраще.
Є ще одна особливість: поліетилен не «дихає». Дощ ззовні він не пропускає, але й водяній парі зсередини виходити практично нікуди. Якщо швидко йти з рюкзаком, через деякий час можна намокнути вже від власного поту.
Тому звичайний поліетиленовий дощовик — хороший запасний варіант для екскурсії, прогулянки або радіального виходу, але для регулярного використання в походах це не найкращий варіант.
Туристичний плащ-пончо
Туристичне пончо — уже повноцінний елемент похідного спорядження. Його виготовляють із міцнішого поліестеру або нейлону з водостійким покриттям. Залежно від розміру, матеріалу та конструкції туристичне пончо може важити приблизно 200–500 г і більше.
Великий плюс пончо — можливість одночасно закрити людину та рюкзак. Не потрібно окремо надягати чохол на рюкзак: значна частина спорядження опиняється під однією накидкою.
Вільний крій забезпечує і непогану природну вентиляцію. Повітря може заходити знизу та через бокові частини, тому при помірній активності під пончо часто не так душно, як під повністю закритим поліетиленовим дощовиком.
У деяких туристичних моделей є люверси або точки кріплення. Таке пончо можна розтягнути між деревами та використовувати як невеликий тент або тимчасове укриття.
Мінус проявляється при сильному вітрі та на складному рельєфі. Велике пончо розвівається, може чіплятися за гілки та заважати під час роботи руками. Тому в горах і на технічно складніших маршрутах частіше використовують штормовий одяг.
Мембранна куртка: захист від води та власного поту
Головна відмінність мембранної штормової куртки від звичайного дощовика в тому, що вона повинна виконувати одразу два завдання: не пропускати дощ ззовні та випускати водяну пару зсередини.
Під час ходьби ми пітніємо. Чим вищий темп, більший набір висоти та важчий рюкзак, тим більше людина пітніє. Якщо надягнути повністю непроникний одяг, наприклад прогумовану штормову куртку, волога залишиться всередині. У результаті дощ ззовні не проходить, але під таким одягом ви все одно намокаєте від власного поту.
Саме тут з'являється поняття дихаючих властивостей або паропроникності. Мембрана не «дихає» в буквальному сенсі й не закачує повітря всередину куртки. Вона дозволяє водяній парі проходити крізь матеріал назовні.
Цей процес залежить від різниці температури та вологості всередині й зовні куртки. Коли всередині тепло й волого, а ззовні прохолодніше та сухіше, водяна пара виходить активніше. У теплу та дуже вологу погоду різниця менша, тому навіть дорога мембрана може справлятися з вологою помітно гірше.
Що означають 5 000, 10 000 і 20 000 мм
Водостійкість мембранної тканини зазвичай вказують у міліметрах водяного стовпа: 5 000 мм, 10 000 мм, 15 000 мм, 20 000 мм і вище.
Зміст показника досить простий. На тканину в лабораторії впливають тиском води та визначають, який тиск вона витримає до початку протікання. Наприклад, показник 10 000 мм означає тиск, що приблизно відповідає 10-метровому стовпу води.
Умовно можна орієнтуватися так: близько 5 000 мм — базовий рівень вологозахисту; 10 000 мм — поширений показник туристичного одягу; 15 000–20 000 мм і вище частіше зустрічаються в одязі, розрахованому на тривалий дощ, мокрий сніг і складніші погодні умови.
Але важлива не тільки сама тканина. Коли ви надягаєте рюкзак, лямки створюють додатковий тиск на плечі. Якщо сісти на мокру поверхню або стати коліном на сніг, тиск води на тканину теж збільшується. Тому запас водостійкості у похідного одягу має цілком практичний сенс.
Потрібно дивитися і на конструкцію виробу. Мембранна тканина з показником 20 000 мм мало допоможе, якщо шви не проклеєні або вода вільно потрапляє через блискавки та погано сконструйований капюшон. Хоча в сучасному технічному мембранному одязі такі випадки практично не зустрічаються.
Що означає паропроникність мембрани
З паропроникністю трохи складніше. Один із поширених показників — MVTR. У характеристиках можна побачити значення 5 000, 10 000, 15 000 або 20 000 г/м²/24 год.
Ця цифра показує, скільки грамів водяної пари здатне пройти через один квадратний метр матеріалу за 24 години в умовах тесту. Тут принцип зрозумілий: чим вище значення, тим вища заявлена паропроникність.
Умовно 5 000 г/м²/24 год можна вважати невисокою паропроникністю. Близько 10 000 г/м²/24 год підходить для помірної активності. Показники 15 000–20 000 г/м²/24 год і вище вже цікавіші при активному трекінгу, швидких підйомах, альпінізмі та інших навантаженнях, коли людина виділяє багато вологи.
Тому куртки з однаковою водостійкістю можуть відчуватися зовсім по-різному. Наприклад, дві моделі можуть мати показник 10 000 мм, але одна — паропроникність 5 000 г/м²/24 год, а інша — 15 000 г/м²/24 год. При активному русі різниця буде помітною.
На одязі можна зустріти позначення на кшталт 10 000/10 000 або 20 000/20 000. Зазвичай перша цифра означає водостійкість у міліметрах, а друга — паропроникність у г/м²/24 год.
Чому вентиляція іноді важливіша за цифри
Навіть мембрана з високою паропроникністю має обмежену продуктивність. Під час швидкого підйому з важким рюкзаком організм здатний виділяти більше вологи, ніж тканина встигає вивести назовні.
Саме тому на технічних куртках роблять вентиляційні блискавки під пахвами, двозамкові центральні блискавки та інші вентиляційні отвори.
Відкрита вентиляційна блискавка випускає гаряче вологе повітря значно швидше, ніж воно проходить крізь мембрану. Тому при виборі штормової куртки варто дивитися не тільки на водостійкість і паропроникність, а й на можливість нормально провітрюватися під час руху.
DWR — чому вода повинна скочуватися з куртки
Зовнішню тканину мембранного одягу зазвичай обробляють водовідштовхувальним просоченням DWR. Його завдання — не дати зовнішньому матеріалу швидко просочитися водою.
Коли DWR працює, вода збирається на поверхні в краплі та скочується. З часом обробка поступово зношується: тканина починає темніти й намокати.
При цьому сама мембрана може продовжувати не пропускати воду всередину. Але мокра зовнішня тканина гірше пропускає водяну пару, куртка стає важчою і з'являється відчуття, ніби вона протікає.
Тому мембранний одяг потрібно правильно прати та періодично відновлювати зовнішнє водовідштовхувальне просочення.
Пончо чи мембранна куртка
Це два різні підходи до захисту від дощу.
Пончо простіше, добре провітрюється і може одночасно закрити людину та рюкзак. Мембранна куртка щільніше сидить на тілі, менше заважає на вітрі та зручніша під час руху складним рельєфом.
Для спокійного трекінгу велике туристичне пончо може виявитися дуже зручним. У горах, при сильному вітрі, під час роботи руками та високої фізичної активності переваги мембранної куртки стають помітнішими.
Не забуваємо про ноги
Але однієї штормової куртки може бути недостатньо. Тривалий дощ, мокра висока трава, кущі та вітер роблять своє — через кілька годин звичайні похідні штани можуть повністю промокнути.
Тому для захисту ніг існують мембранні або водостійкі штормові штани. Їх надягають поверх основного одягу.
Для них діють ті самі показники водостійкості та паропроникності, що й для курток. Особливо важлива водостійкість у ділянці колін і сідниць, оскільки там тканина регулярно зазнає додаткового тиску.
Що робити з взуттям
Мембранні трекінгові черевики здатні досить довго захищати ноги від води, але абсолютного захисту вони не дають. У будь-якого черевика є своя «межа» й одне слабке місце — верх.
Якщо вода стікає по штанах і потрапляє всередину через халяву, високий показник водостійкості мембрани вже нічого не вирішує.
Для цього використовуються туристичні бахіли та гамаші. Вони закривають верх черевика та нижню частину штанів, захищаючи від води, снігу, бруду, дрібного каміння та мокрої трави.
Особливо добре користь гамаш помітна після дощу. Сам дощ уже закінчився, але висока трава та кущі ще кілька годин залишаються мокрими. Без захисту нижня частина штанів і взуття можуть досить швидко промокнути.
Рюкзак теж потрібно захищати
Себе ми захистили, але в рюкзаку залишаються речі та наш теплий спальник. Навіть якщо виробник пише, що матеріал рюкзака має водовідштовхувальну обробку, це ще не означає повної герметичності.
Вода може поступово проникати через блискавки, шви та отвори. Зовнішня тканина намокає, і сам рюкзак стає важчим.
Рейнкавер
Найпоширеніший варіант — чохол від дощу, або рейнкавер. Його розмір підбирають під об'єм рюкзака: наприклад, 20–30, 30–50 або 50–70 літрів.
Чохол приймає основну частину дощу на себе і не дає зовнішній тканині швидко намокнути.
Але рейнкавер не робить рюкзак повністю герметичним. Спинка рюкзака залишається відкритою, вода може стікати по лямках і потрапляти між людиною та рюкзаком.
Гермомішки — другий рівень захисту
Найважливіші речі має сенс захищати вже всередині рюкзака.
Гермомішки бувають різних розмірів: невеликі моделі на 3–5 літрів підходять для документів та електроніки, 10–20 літрів — для одягу, більші можна використовувати для спальника або кількох речей одночасно.
Точний об'єм залежить від розміру конкретного спорядження, але принцип простий: якщо річ не можна дозволити собі намочити, вона повинна мати окремий вологозахист.
Особливо це стосується спальника. Спати в намоклому спальнику — ще те задоволення, а висушити його в дощовому багатоденному поході буває неможливо.
Більшість легких туристичних гермомішків закриваються системою Roll-top. Верх потрібно кілька разів щільно скрутити й тільки після цього застебнути фастекс.
Рейнкавер чи гермомішки
Сама постановка питання помилкова. Вони виконують різні завдання і добре працюють саме разом.
Рейнкавер не дає самому рюкзаку сильно намокнути ззовні. Гермомішки захищають спальник, сухий одяг, електроніку та інші важливі речі всередині.
Для багатоденного маршруту поєднання зовнішнього чохла та внутрішнього вологозахисту дає помітно більше впевненості, ніж будь-який із цих способів окремо.
Повністю сухим залишитися виходить не завжди
Під час багатогодинного руху під сильним дощем вода починає потрапляти через рукави або капюшон. Крім того, при високій вологості та інтенсивному навантаженні не завжди зрозуміло, промокли ви від дощу чи просто сильно спітніли.
Можна надягнути куртку з водостійкістю 20 000 мм і високою паропроникністю, але під час швидкого підйому з важким рюкзаком організм усе одно може виділяти вологу швидше, ніж одяг встигає її виводити.
Тому захист від дощу — це не обіцянка, що людина завжди залишатиметься абсолютно сухою. Його завдання — не дати зовнішній воді швидко проникнути всередину, відводити максимально можливу кількість внутрішньої вологи та зберегти сухими речі, які справді не можна намочити.
Що в підсумку
Простий поліетиленовий дощовик — дешевий, легкий і компактний резервний варіант. Туристичне пончо міцніше, розраховане на багаторазове використання і здатне закрити людину разом із рюкзаком.
Мембранний одяг дає більше свободи рухів і дозволяє одночасно боротися з дощем ззовні та водяною парою зсередини. При виборі має сенс дивитися на реальні характеристики: водостійкість, паропроникність, проклеєні шви та вентиляцію.
Рейнкавер захищає рюкзак ззовні, гермомішки — важливі речі всередині. Взуття та гамаші допомагають зберегти ноги сухими.
Саме поєднання цих елементів дозволяє нормально продовжувати маршрут, коли прогноз помилився і замість обіцяної хмарності почався справжній дощ.
